Ананченко Ігор Миколайович
Ананченко Ігор Миколайович
30.07.1990 - 18.08.2025
Ігор народився 30.07.1990 року. Виріс в селі Грем’яч, в родині люблячих батьків. У 17 років розпочав своє доросле життя, здобував освіту, служив в армії, працював в поліції міста Київ, згодом працював за кордоном.
В 2011 році одружився. Рідні Ігоря пам’ятатимуть його розумним, турботливим та люблячим чоловіком і татом, золотою дитиною для батьків, уважним братом. Для друзів Ігор був людиною з великою душею, тим хто завжди вмів розсмішити, навіть коли було важко. Його жарти та веселий настрій створювали атмосферу тепла та радості у будь-якій компанії. З ним кожне свято перетворювалося на справжнє свято душі – зі сміхом, танцями та тими розмовами, які хочеться згадувати знову й знову. Він був справжнім другом – чесним, справедливим і завжди готовим допомогти. До нього можна було звернутися з будь-якою проблемою, і він ніколи не залишав без підтримки.
Колеги з останнього місця роботи згадують, як Ігор прийшов на роботу, спочатку здавався сором'язливим але дуже швидко став душею компанії. Брався за роботу будь-якої складності й швидко навчався новому. Став спеціалістом у своїй справі.
Коли прийшов час захищати свою країну, він не вагаючись вступив до лав Збройних Сил України.
З листопада 2024 року Ігор перебував у складі 421 окремого стрілецького батальйону, в підпорядкуванні 33 механізованої бригади командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України. Службу проходив на посаді водія-санітара в медичному пункті поблизу населеного пункту Курахове. Від початку проходження військової служби зарекомендував себе з хорошої сторони, мав повагу серед офіцерів та побратимів. Він завжди був на позитиві, ніколи не відмовляв в допомозі. Відправившись в зону бойових дій, Ігор проявляв високий професіоналізм, стійкість та рішучість, впевнено вів себе навіть в небезпечних ситуаціях. У ході протистояння збройної агресії з боку російської федерації неодноразово демонстрував свою відвагу та героїзм. З ним завжди було про що поговорити. Наприкінці червня 2025 року, в ході змін у батальйоні, був переведений у взвод Безпілотних літальних комплексів на посаду оператора БПЛА. Ігор і там проявив свій професіоналізм, швидко освоїв новітнє обладнання, вмів вправно керувати дронами. Пройшовши підготовку, вже наприкінці липня 2025 року, Ігоря разом з побратимами знову відправили в зону бойових дій, селище Софіївка Донецької області. Перебуваючи там він в черговий раз довів свій професіоналізм вміло знищуючи противника. Але на превеликий жаль, виконуючи бойове завдання, в результаті ворожого обстрілу Ігор зазнав поранення не сумісне з життям. Ігорю навіки залишиться 35 років.
Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми сумуємо.
Вічна пам'ять і слава українському Воїну!
Герої не вмирають!
