Гроза Ігор Григорович
Гроза Ігор Григорович
22.11.1980 - 25.02.2022 року
41-річний старший солдат Ігор Гроза загинув 25 лютого 2022 року під час оборони Чернігова. Його підрозділ потрапив під ворожий обстріл артилерії. Один із вибухів пролунав біля БМП захисників, внаслідок чого боєць отримав смертельні осколкові поранення.
Ігор Григорович – житель села Жавинка Чернігівської області. Навчався у школі села Слабин. У 1998-2000 роках проходив строкову службу в ЗСУ. Потім працював слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж у ТОВ «Чексіл». У 2018 році здобув вищу освіту в Чернігівському національному технологічному університеті. Дуже любив свою сім’ю, особливо доньок, активний відпочинок і читання книг.
Військовий шлях Ігоря розпочався в 2014-му, коли він став на захист Батьківщини у російсько-українській війні. З 10 травня 2014 року по 9 червня 2015 року проходив військову службу у лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації. Служив водієм електриком 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2» Збройних Сил України (з листопада 2014 року – 41-й окремий мотопіхотний батальйон 1-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України; військова частина польова пошта В3137).
З 28 січня 2016 року по 27 січня 2019 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив у 5-му окремому полку зв’язку Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2995, місто Чернігів): з 28 січня 2016 року по 25 жовтня 2017 року – водій, з 25 жовтня 2017 року по 27 січня 2019 року – старший водій.
З 8 серпня 2019 року по 9 серпня 2021 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив у 132-му окремому розвідувальному батальйоні Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (військова частина А2298, місто Житомир): з 8 серпня по 7 жовтня 2019 року – водій електрик, з 7 жовтня 2019 року по 31 березня 2020 року – водій механік, з 31 березня 2020 року по 9 серпня 2021 року – командир відділення.
24 лютого 2022 року Ігор знову взяв до рук зброю. Він обійняв посаду стрільця в 162-му окремому батальйоні 119-ї окремої бригади територіальної оборони та став на оборону рідної Чернігівщини. Наступного дня його підрозділ отримав завдання закріпитися в районі села Халявин. Разом із військовослужбовцями 1-ї окремої танкової бригади вони мали завадити російським окупантам зайняти позиції на підступах до Чернігова. Підрозділ, у складі якого діяв Ігор Гроза, одним із перших вступив у бій з росіянами і завдав їм чималої шкоди. Однак під навалою ворожої техніки українські воїни змушені були відступити до більш захищених позицій. Життя Героя обірвалося під час бою.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «За оборону Чернігова»
«Це надзвичайна людина. Він міг, навіть перебуваючи на відстані від сім’ї, оберігати й опікати нас. Ігор був найкращим в усьому: найкращий батько, найкращий чоловік, найкращий друг, найкращий побратим. Він назавжди в нашій пам’яті…» – розповіла дружина полеглого воїна.
Поховали Героя в рідному селі Жавинка.
