A A A K K K
для людей із порушенням зору
Киїнська територіальна громада
Чернігівська область, Чернігівський район

Історична довідка

Киї́нка — село в Україні, в Чернігівському районі Чернігівської області. Розташоване на відстані 7 км від м. Чернігова.

Населення станом на 1983 р. — 2940 осіб.

Нині населення становить 2875 осіб (станом на 01.01.2019 рік).

Походження назви

Назва села походить від річки Киянки, правої притоки Білоусу, яка починається в с. Зайці, протікає через с. Киїнку та впадає в р. Білоус. «На косогорахъ, съ трехъ сторонъ въ чистыхъ поляхъ, а съ четвертой къ рощи».

20 березня 1624 р. королівський ревізор Ієронім Цеханович, визначаючи межі чернігівських міських земель, зважаючи, що біля міста знаходилось багато земель духовенства, але про які неможливо було достовірно взяти відомості, щоб не порушити їх прав, обумовив вилучення «подле острова Киянкина и подля поля Лисова сто волокъ къ землямъ шестовицкимъ до указу королевского, естли бы на то было, отдать на которое ни есть, духовенство».

На думку О. Лугини, острів Киянкин охоплював територію між сучасним с. Льгів і р. Киянка, оскільки обидва топоніми з ним пов'язані (пізніше монастирем був побудований «палац киянський» на території сучасного с. Льгів – «понад Лговкою рѣчкою», – яке й утворилось біля нього).

ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

Поблизу села були знайдені поселення епохи бронзи (ІІ тис. до н.е.), скіфське селище (V-ІІІ ст. до н.е.), 3 кургани, 2 городища і 4 селища доби Київської Русі.

Відомо, що три чернігівські монастирі: Іллінський, Глібоборисівський і П'ятницький, були домініканськими. Саме домініканами Іллінського монастиря невдовзі після 1628 р. і було засноване с. Киїнка, оскільки подальші документи свідчать про перебування села у володінні Іллінського монастиря.

За П. Кулаковським, значна кількість поселень в околицях Чернігова виникла перед 1638 р.: «Зокрема, чернігівські домініканці на своїх ґрунтах під Черніговом заснували село Киянку та деревню Зайці».

Першою надійною письмовою згадкою про Киїнку вважається царська грамота 1660 р., коли «село Киянку да деревню Зайци, деревню Богорадовку, деревню Назаревку» помилково пожалувано чернігівському архієпископу Лазарю Барановичу, «а они-де тѣмъ селомъ Киянкою и деревнями не владѣютъ».

За даними на 1859 рік у казенному, козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 980 осіб (487 чоловічої статі та 519 — жіночої), налічувалось 146 дворових господарств, існувала православна церква й сільська розправа.

Станом на 1886 р. у колишньому державному й власницькому селі Козлянської волості мешкало 592 особи, налічувалось 107 дворових господарств, існували 5 вітряних млинів, маслобійний завод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 625 осіб (323 чоловічої статі та 302 — жіночої), з яких всі — православної віри.

З 1919 р. під контролем УСРР.

З 1927р. діяв партійний осередок.

З 1933 р. діяв відділок ВЛКСМ.

В роки Великої Вітчизняної Війни Киїнка була місцем бойових дій. В 1943 р. партизанське з`єднання ім. Щорса погромило тут поліцейський відділок. У вересні 1943 р. 221-а Чернігівська стрілецька дивізія 13-ї армії в боях за Киїнку і Гущин знищила 6 німецьких танків, 3 бронемашини, 250 солдат.

СУЧАСНИЙ СТАН

Село досить доглянуте. Тут чимало сучасних нових будинків. Фактично, це околиця Чернігова. Досить часто їздять маршрутки. І багато чернігівців будують собі тут будинки.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 


Село Трисвятська (Радянська) Слобода

З давніх часів наше село було хутором, що називався Трисвятська Гребля. В історичному довіднику1919 р. село згадується як Трисвятська Слобода. Ця назва пішла від церкви Трьох Святих, ймовірно спорудженої за старих часів.

Першими мешканцями хутора були родини Федорченків, Камлашів, Віників, Гавриленків та Єрмоленків. Поступово хутір розростався і у ХVІІІ ст. в ньому вже налічувалось 25 дворів. Забудови розміщувались вздовж вузенької річечки Гатка, яка впадала в річку Білоус. Зараз Гатка пересихає і вода в ній з’являється лише навесні під час розливу.

Саме цю місцевість і облюбувала церква. Старожили пригадують, що ще на початку ХХ ст. за селом були залишки муру, в якому колись знаходилась невелика церква Трьох Святих. Там були влаштовані келії для ченців, які прислужували в чернігівських церквах. Землі навколо хутора оброблялись ченцями і прихожанами, і були підсобним господарством Троїцького монастиря в Чернігові. Досі достеменно не відомо чому ченці розібрали церкву і перебралися до Чернігова.

Між тим хутір розростався, і на початку ХХ ст. в ньому вже налічувалось більше 100 дворів. До 1782 року село входило до складу Чернігівської полкової сотні. З 1782 року воно було підпорядковано Козлянській сотні, згодом – однойменному району, який у 1935 році було перейменовано на Михайло-Коцюбинський. З 1962 року село переведено до складу Чернігівського району. В 30-х роках ХХ ст. воно одержало назву – РАДЯНСЬКА СЛОБОДА. Спочатку воно було закріплене за Старобілоуською, а згодом за Павлівською сільською радою. З 1992 року село стало центром сільської громади, було створено сільську раду, якій зараз підпорядкується і сусіднє село Павлівка. Першим головою сільради був Пляшко Іван Пилипович.

У 60-х роках ХХ ст., в зв’язку з будівництвом комбінату «Хімволокно», частину жителів Павлівки було переселено до Радянської Слободи. Так у 1964-1965 роках кількість населення села збільшилась вдвічі. На початку 70-х років, в зв’язку з будівництвом очисних споруд, було відселено до Радянської Слободи і частину населення села Киїнка. Село розросталось, але перші назви вулиць отримало лише у 1975 році. На початок ХХІ ст. наше село налічує 363 двори, в яких офіційно проживає 1037 жителів.

Перша школа в селі була відкрита у грудні 1919 року в хаті, що орендували у Камлаша Степана Архіповича. Дітей грамоті спочатку навчав дяк з старого Білоуса. В довоєнний час школа була початковою, в ній працювало дві вчительки (Меланія Григорівна та Мрія Юріївна) і навчалося біля 30 дітей.

Після війни початкову школу очолив місцевий житель, за спеціальністю вчитель початкових класів, Федорченко Ілля Павлович, який працював до відкриття нової школи разом з вчителькою Курилець Наталією Іванівною. Зростання населення села потребувало нового приміщення школи. У 1967 році влада Чернігівського району вирішила частину приміщення Сивківської школи віддати в село Радянська Слобода.

Цікава історія цього приміщення. Після революції воно було перебудовано в Сивках з церкви. Саме деякі церковні розписи зараз знаходяться під штукатуркою перших класних кімнат. Спочатку школа була початковою. Її директором було призначено молоду жінку Александрову Наталію Іванівну, яка і прийняла перших 95 учнів. В 1969 році школу було реорганізовано у восьмирічну, у 2000 році – в середню. До 2013 року директором була хороший організатор, талановитий педагог, Відмінник освіти України – Александрова Наталія Іванівна. У 80-х роках було добудовано ще одне приміщення школи. Зараз в школі навчається до 250 учнів, працює майже 30 вчителів, з них 10 – випускники рідної школи.

В 70-х роках було збудоване штучне озеро для розведення риби та створено риболовецький колгосп, першим головою якого був Ворожбит Гліб Михайлович.

З 80-х років в селі працює бібліотека, першим бібліотекарем якої була Кирильченко Олександра Іванівна.

У 1984 році в центрі села, завдяки наполегливій праці директора школи Александрової Наталії Іванівни, було відкрито пам’ятник загиблим в роки Великої Вітчизняної війни.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь